Я хотів би дати свою оцінку здобуткам України до 20ї річниці Незалежності з позиції молодих Українців. Адже я з 18 років цікавлюсь і живу громадсько-політичним життям. Нажаль вимушений констатувати, що за 2 десятиліття Україна здобула юридичну незалежність, але фактичної незалежністі ми так і не здобули. Мусимо визнати, що ми залежні від кредитів МВФ, російського Газу і в світлі останнах подій, можливого дефолту США. Законодавство
і Конституція в Україні діє вибірко, або взагалі не діє. Всі ми розуміємо, що ми є далеко не демократичною країною.
Адже, держава на даному етапі, усіляко сприяєї не розвитку громадянського суспільства, а перешкоджає встановленню цивілізованих засад управління державою народом України як це написано в 5-й статті Конституції України.
Взагалі, про створення громадянського суспільства в Україні говорять вже, напевно, два десятиліття, ще з часів перебудови.
Говорять всі: і журналісти, і соціологи, і аналітики, і звичайно політики. Але .
Але, я не про те. Потрібно вирішувати як жити далі, в умовах фактичного геноциду молодих людей в Україні. Чому геноциду? Давайте визнаємо, що в Україні сьогодні дорого вчитися, дорого бути здоровим, дорого мати дітей, дорого відпочивати,та й взагалі дорого жити…
Давайте визнаємо, що в Україні, та чого там, в Черкасах, небезпечно займатися молодій людині громадською роботою. І я в цьому переконався на власному прикладі. За останні декілька місяців, я і інші молоді люди, члени громадських організацій і просто громадсько-активні люди пережили значний тиск. Наприклад в мене був проведений обшук, вилучені особисті речі правоохоронцями, я вже збився з ліку, на скількох допитах, співбесідах я побував в
СБУ, міліції, УБОЗі, Прокуратурі. Також встиг за свою публічну позицію, відсидіти в ізоляторі. Ось доречі і на минулому тижні, я був в СБУ, давав пояснення.
Тому, особисто в мене, складається враження, що з невідомих причин ( можливо і відомих)
сучасна українська влада не хоче дозволити молоді, займатись громадською роботою.
Я вже не буду наводити страшну статистику наркоманії, самогубств, еміграції, злочинності серед української молоді. Це все ми і так знаємо.
А от саме переслідування молодої людини, за переконання , в незалежній державі,- це величезний злочин.
Тож я можу зробити висновок, що незадовго до святкування ювілею незалежності, ми маємо досить песимістичну картину.
І наведені мною аргументи можуть призвести до двох шляхів, якою піде молодь: або молодь змінить нині існуючу ситуацію конституційним
способом, змінивши владу і змусивши нову до демократичних, а відповідно і економічних перетворень, або, на жаль, старим як світ способом коліївщини.
Я впевнений, що молодь, як найбільш незалежна, і найбільш зацікавлена каста суспільства, знайде вихід зі склавшоїся ситуації.
Адже здобували в непростий час українську Незалежність здебільшого молоді люди, варто згадати і ланцюг злуки, і голодування студентів на граніті в Києві.
На щастя, ми живимо у вік вільного доступу до інформації, у вік інтернету. І я спостерігаю велику активність молодих людей як в громадських організаціях так і в неформальних об єднаннях.
І я сподіваюся, що після зміни сьогоднішньої влади вже на наступних виборах, чи через імпічмент, наступні владоможці вимушені будуть врахувати
при визначенні загальнонаціональних пріоритетів - інтереси молоді.
Бо, вона повинна стати активним учасником вирішення завдань, що стоять перед державою і суспільством.
Немає коментарів:
Дописати коментар